„Sztuka polega… na artystycznym przetwarzaniu rzeczywistości”. Obrazy Zygmunta Miszczyka z kolekcji prywatnych

„Ziemia kaliska jest naprawdę piękna…”. Malowanie świata przez Zygmunta Miszczyka.

Zygmunt Miszczyk był artystą skromnym, który po prostu kochał malować świat, który go otaczał.  Z piękna i szczerości natury czerpał inspirację do swoich obrazów, które cieszą oko szeroką barwą i szczerym zachwytem nad pięknem natury. Był otwarty na różne doświadczenia artystyczne i śmiało mierzył się z pojęciem nieoczywistości tego, co nazywamy sztuką.

W jego malarskiej twórczości mamy dwa dominujące nurty. Ten pierwszy to swoiste kontynuowanie nurtu kolorystycznego, który był jednym z najważniejszych zjawisk okresu międzywojnia. Pewnie wpływ miała na to znajomość z Zygmuntem Karolakiem i Leonem Michalskim. Pierwszy był Kaliszaninem z urodzenia, który po wojnie związał się z Sopotem i Gdańskiem, gdzie prowadził Pracownię Rysunku w PWSSP. Wychowanek Akademii Sztuk Pięknych w Krakowie, którego nauczycielami byli: Wojciech Weiss, Stanisław Kamocki, Władysław Jarocki i Jan Wojnarowski. Karolak był artystą skromnym, ceniącym dobry warsztat malarski (w tym rysunek) a nade wszystko naturę. Ale jeśli ma się za sobą artystyczne dorastanie pod okiem mistrzów malarstwa pejzażowego, to nie mogło być inaczej. Spotkanie z Zygmuntem Karolakiem było dla Zygmunta Miszczyka lekcją świetnego malarstwa pejzażowego, które potem kontynuował w swojej twórczości. To pewnie dlatego jego ukochanie natury było szczere, prawdziwe i proste. Miszczyk malował to, co znał, co zachwycało go każdego dnia, co  było na „wyciągnięcie ręki”. To są pejzaże pełne koloru, blasku i autentycznej radości tworzenia. Lubił szeroką i soczystą plamę barwną, lubił mocny i widoczny dukt pędzla i lubił charakterystyczną dla siebie prostotę artystycznego przekazu. Jego doświadczenie malarstwa pejzażowego było mocno zakorzenione w młodopolskiej tradycji malowania natury. To było to samo doświadczenie „prostego” i rodzimego pejzażu małej  ojczyzny. I był tak samo jak Zygmunt Karolak pracowity i tak samo jak Zygmunt Karolak cenił znaczenie i czystość kreski a tym samym rysunek.

Z kolei Leon Michalski był wychowankiem warszawskiej Akademii Sztuk Pięknych, w pracowni Mieczysława Kotarbińskiego. Domeną Michalskiego był również rysunek i grafika warsztatowa. Portrety, które namalował Zygmunt Miszczyk mają w sobie elegancję koloru charakterystyczną właśnie dla palety Mieczysława Kotarbińskiego, którą poznał poprzez twórczość Leona Michalskiego. Obaj artyści byli dla Miszczyka źródłem artystycznej pewności, że noszone w duszy barwy i światło, zachwyt nad prostotą i oczywistością natury powinny znaleźć swoje przełożenie w sztuce, w tym w obrazach. Wielką wartością pejzaży artysty było to, że malował je w plenerze. Stąd pewnie w nich tyle światła, tyle atmosfery i odczuwania powietrza. To było intuicyjne „przenoszenie” na płótno zachwytu nad tym, co było dla artysty namacalną codziennością. Te obrazy stale mają w sobie specyficzną nostalgię charakterystyczną dla malowania pejzażu, który był obecny w życiu artysty.

Malarska spuścizna Zygmunta Miszczyka to również ciekawe, reliefowe obrazy malowane szarościami, które oscylują na granicy abstrakcji i groteski. Artysta wydobywa w nich siłę rysunku, pokazuje jego moc, niemal akcentując architektoniczną rolę kreski w obrazie. To właśnie w tych obrazach najmocniej zbliża się do doświadczenia twórczości genialnego Jana Lebensteina, którego uniwersalny język sztuki zatrzymał się na granicy abstrakcji, jednocześnie niezwykle „upraszczając” wymowę groteski. W tych szarych obrazach Miszczyk syntetyzuje rzeczywiste i prawdziwe formy, upraszcza je i jednocześnie wydobywa z lica płótna. Ta reliefowość tych obrazów jest najlepszym przykładem tego, że malarska sztuka artysty ewoluuje i poszukuje a On sam jest po prostu ciekawy nowych artystycznych doświadczeń.

Zygmunt Miszczyk był artystą, który potrafił „patrzeć i widzieć”, który czerpał inspirację z doświadczenia chwili, dosłownie z odczuwania minuty zachwytu nad tym, co było tu i teraz.

Małgorzata Paszylka-Glaza – historyczka sztuki, kustoszka Muzeum Narodowego w Gdańsku, kuratorka wystaw (w tym międzynarodowych), autorka publikacji z zakresu sztuki nowoczesnej, wykładowczyni akademicka. 

Bibliografia:
Zygmunt Miszczyk (1910-1988), katalog wystawy, Biuro Wystaw Artystycznych w Kaliszu, 2003, ISBN 83-918495-1-1
calisia.pl/nie-posikalem-sie-z-radosci-sprawa-miszczyka,19958
kalisz.pl/dla-mieszkanca/aktualnosci/rewitalizacja/spacerowniki-kaliskie–sladami-miszczyka,52925
kaliszczasemmalowany.pl/index.php/2023/zygmunt-miszczyk-artysta-sztuki-uzytkowej/
kalisz.liszewski.info/zygmunt-miszczyk-1910-1988-artysta-sztuki-uzytkowej/#more-5364
kalisz.naszemiasto.pl/logo-not-zniklo-ale-wroci-w-postaci-repliki/ar/c13-2118492
muzeawielkopolski.pl/tag/miszczyk-zygmunt
zyciekalisza.pl/artykul/brzydkie-piekne/619712
zyciekalisza.pl/artykul/po-niebieskich-sladach/621935
zyciekalisza.pl/artykul/miszczyk-i-mimozy/1494176

„Калішська земля справді прекрасна…”. Картина світу Зиґмунта Міщика.

Зигмунт Міщик був скромним художником, який просто любив малювати, котрий його оточує.  Він черпав натхнення в красі та щирості природи для своїх картин, які радують око широкими кольорами та щирим захопленням красою природи. Він був відкритий до різних мистецьких досвідів і сміливо протиставляв себе поняттю неочевидності того, що ми називаємо мистецтвом.

У його живописі простежуються дві домінуючі тенденції. Перша є своєрідним продовженням колористичної тенденції, яка була одним з найважливіших явищ міжвоєнного періоду. На це, ймовірно, вплинуло його знайомство з Зиґмунтом Каролаком та Леоном Міхальським. Перший був калішанином за походженням, який після війни пов’язав своє життя з Сопотом і Гданськом, де керував студією рисунку в Академії мистецтв. Він закінчив Академію мистецтв у Кракові, де серед його вчителів були Войцех Вайс, Станіслав Камоцький, Владислав Яроцький та Ян Войнаровський. Каролак був скромним художником, який цінував хорошу техніку живопису (в тому числі рисунок) і, перш за все, натуру. Але якщо людина отримала мистецьке виховання під опікою майстрів пейзажного живопису, то інакше й бути не могло. Зустріч із Зигмунтом Каролаком стала для Зигмунта Міщика уроком чудового пейзажного живопису, який він згодом продовжив у своїй творчості. Можливо, саме тому його любов до природи була щирою, непідробною і простою. Міщик малював те, що знав, що радувало його щодня, що було під рукою. Це пейзажі, сповнені кольору, блиску та непідробної радості творення. Він любив широку і соковиту кольорову пляму, любив сильний і помітний мазок пензля, любив характерну для нього простоту художнього вираження. Його досвід пейзажного живопису був міцно вкорінений у молодопольській традиції малювання природи. Це був той самий досвід „простого” і рідного пейзажу малої батьківщини. Він був таким же працьовитим і, як і Зиґмунт Каролак, цінував важливість і чистоту лінії, а отже, і малюнка.

Леон Міхальський, у свою чергу, був випускником Варшавської академії мистецтв, навчався у майстерні Мечислава Котарбінського. До сфери діяльності Міхальського належали також малюнок і гравюра. Портрети, написані Зиґмунтом Міщиком, вирізняються елегантністю кольору, характерною для палітри Мечислава Котарбінського, з якою він познайомився завдяки творчості Леона Міхальського. Обидва митці були для Міщика джерелом мистецької впевненості в тому, що кольори і світло, які він носив у своїй душі, його захоплення простотою і очевидністю природи, мають бути втілені в мистецтві, зокрема в живописі. Великою цінністю пейзажів художника було те, що він писав їх на пленерах, просто неба. Можливо, саме тому в них так багато світла, так багато атмосфери і відчуття повітря. Це було інтуїтивне „перенесення” на полотно захоплення від того, що було для художника відчутною повсякденною реальністю. У цих картинах постійно присутня специфічна ностальгія, характерна для пейзажного живопису, який був присутній у житті художника.

У малярській спадщині Зиґмунта Міщика є також цікаві рельєфні картини, написані сірими фарбами, які коливаються на межі між абстракцією та гротеском. У них художник виявляє силу малюнка, показує його могутність, майже підкреслюючи архітектурну роль лінії в картині. Саме в цих полотнах він найбільше наближається до досвіду творчості геніального Яна Лебенштейна, чия універсальна мова мистецтва зупинилася на межі абстракції, водночас гранично „спрощуючи” значення гротеску. У цих сірих полотнах Міщик синтезує реальні та істинні форми, спрощуючи їх і водночас вилучаючи з поверхні полотна. Ця рельєфність полотен є найкращим прикладом того, що живописне мистецтво художника розвивається і шукає, а сам він просто цікавиться новими мистецькими дослідами.

Зиґмунт Міщик був художником, який вмів „дивитися і бачити”, який черпав натхнення з переживання моменту, буквально з відчуття миттєвої насолоди тут і зараз.

Малгожата Пашилка-Глаза

Бібліографія:

Зиґмунт Міщик (1910-1988), каталог виставки, Biuro Wystaw Artystycznych w Kaliszu, 2003, ISBN 83-918495-1
calisia.pl/nie-posikalem-sie-z-radosci-sprawa-miszczyka,19958
kalisz.pl/dla-mieszkanca/aktualnosci/rewitalizacja/spacerowniki-kaliskie–sladami-miszczyka,52925
kaliszczasemmalowany.pl/index.php/2023/zygmunt-miszczyk-artysta-sztuki-uzytkowej/
kalisz.liszewski.info/zygmunt-miszczyk-1910-1988-artysta-sztuki-uzytkowej/#more-5364
kalisz.naszemiasto.pl/logo-not-zniklo-ale-wroci-w-postaci-repliki/ar/c13-2118492
muzeawielkopolski.pl/tag/miszczyk-zygmunt
zyciekalisza.pl/artykul/brzydkie-piekne/619712
zyciekalisza.pl/artykul/po-niebieskich-sladach/621935
zyciekalisza.pl/artykul/miszczyk-i-mimozy/1494176

„Kaliszanin z wyboru” –  artysta Zygmunt Miszczyk (1910-1988)

Przyjaciel i orędownik twórczości Zygmunta Miszczyka – Andrzej Niekrasz bardzo często tak właśnie zaczynał opowieść o Jego życiu i twórczości.

Zygmunt Miszczyk urodził się 5 kwietnia 1910 roku w Jędrzejowie. Gimnazjum ukończył w Miechowie a jego nauczyciel Ludwik Żelichowski jako pierwszy zauważył talent artystyczny młodego Zygmunta.

Edukację kontynuował w Szkole Podchorążych Piechoty w Wilnie. W 1939 roku był dowódcą kompanii IV Pułku Piechoty, uczestniczył w walkach w 1939 roku w okolicach Rembertowa i Mińska Mazowieckiego. Za swoją postawę został odznaczony medalami: „Za Warszawę” i „Za Zwycięstwo i Pokój”. Lata II wojny światowej spędził w niemieckich obozach jenieckich (Nimburg, Itzehoe, Standbostel, Grossborn, Lubeka).

Po tym trudnym okresie uaktywniły się jego zdolności artystyczne, tym bardziej że spotkał tam dwóch artystów: Zygmunta Karolaka i Leona Michalskiego. To był czas, kiedy jego poszukiwania zostały skierowane również w kierunku projektowania graficznego i typografii, co zaowocowało zrealizowanymi projektami tego typu w przyszłości.

W 1947 rozpoczął naukę w Studium przy Państwowej Wyższej Szkole Sztuk Plastycznych w Katowicach, którą przerwał po roku i w 1948 roku osiadł na stałe w Kaliszu.

Zawodowo pracował w Kaliskim Przedsiębiorstwie Budowlanym i Kaliskiej Fabryce Haftu i Koronek.

Swoją działalność artystyczną dzielił pomiędzy grafikę, malarstwo i projekty wnętrz. To jego autorstwa są: elewacja Zakładów Garbarskich, ściana i płot w „Runotexie”, elewacja mozaikowa kina „Oaza”, elewacja sgraffito Domu Technika, wnętrze kina „Kosmos (oczywiście wszystkie w Kaliszu) czy znak firmowy „Winiary”.

 Od 1965 roku uczestniczył w konkursach plastycznych i krajowych wystawach malarstwa, takich jak m.in.: „Wiosna Opolska”, „25-lecie  LWP”, „Człowiek i praca” czy Festiwal Malarstwa Współczesnego w Szczecinie i Międzynarodowe Biennale Grafiki w Krakowie. 

Od 1959 roku był członkiem Związku Polskich Artystów Plastyków a w od 1976 roku pełnił funkcję prezesa oddziału tego związku w Kaliszu. Chętnie uczestniczył w plenerach malarskich. Jego prace znajdują się w zbiorach Muzeum Narodowego w Poznaniu, Muzeum Narodowego w Szczecinie, Muzeum Okręgowego Ziemi Kaliskiej a także w kolekcjach prywatnych.

Zmarł w Kaliszu w 1988 roku.

«Калішський обранець» – художник Зиґмунт Міщик (1910-1988)

Друг і прихильник творчості Зиґмунта Міщика, Анджей Некраш, дуже часто починав розповідь про його життя і творчість саме так. Зиґмунт Міщик народився 5 квітня 1910 року в Єнджеєві. Закінчив гімназію в Мехуві, а його вчитель Людвік Желіховський був першим, хто помітив художній талант юного Зиґмунта.

Продовжив освіту в піхотному офіцерському кадетському училищі у Вільнюсі. У 1939 році був командиром роти 4-го піхотного полку, брав участь у боях під Рембертувом та Мінськом Мазовецьким. За свою позицію був нагороджений медалями: «За Варшаву» та “За перемогу і мир”. Роки Другої світової війни провів у німецьких таборах для військовополонених (Німбург, Іцехое, Штандбастель, Гроссборн, Любек).

Після цього важкого періоду активізувалися його художні здібності, тим більше, що там він познайомився з двома художниками: Зигмунтом Каролаком і Леоном Міхальським. Це був час, коли його пошуки також були спрямовані на графічний дизайн і типографіку, що в майбутньому вилилося в завершені проекти цього типу.

У 1947 році розпочав навчання у Державній вищій школі образотворчого мистецтва в Катовіце, яке перервав через рік і в 1948 році назавжди оселився в Каліші.

Професійно працював у Каліській будівельній компанії та на Каліській вишивально-мереживній фабриці.

Свою мистецьку діяльність розподіляв між графікою, живописом та дизайном інтер’єру. Він спроектував фасад шкіряного заводу, стіну та огорожу «Рунотексу», мозаїчний фасад кінотеатру «Оаза», сграфіто фасаду Будинку техніки, інтер’єр кінотеатру «Космос» (всі в Каліші), а також торгову марку «Winiary».

З 1965 року бере участь у мистецьких конкурсах та національних виставках живопису, таких як: «Опольська весна», “25-річчя ЛВП”, “Людина і праця” або Фестиваль сучасного живопису в Щецині та Міжнародна бієнале графіки в Кракові. 

З 1959 року був членом Асоціації польських художників і дизайнерів, а в 1976 році став президентом Калішського відділення цієї асоціації. Охоче брав участь у майстер-класах з живопису на відкритому повітрі. Його роботи знаходяться в колекціях Національного музею в Познані, Національного музею в Щецині, Окружного музею Калішського регіону, а також у приватних колекціях.

Помер у Каліші в 1988 році.

Czas trwania wystawy: od 5 do 27 września 2024 roku
Wernisaż: 5 września 2024 roku (czwartek) godz. 19.00
Oprowadzanie kuratorskie: 5 września 2024 roku (czwartek) godz. 20.00

Organizator:
Galeria Sztuki im. Jana Tarasina w Kaliszu
Instytucja Kultury Miasta Kalisza

Partnerzy Galerii:
AR NEON, Grupa MO, Schimmel Pianos, Polifarb Kalisz S.A., M&P Alkohole  Wina Cygara

Patronaty medialne:
Radio POZNAŃ, Calisia.pl, Radio Centrum, Ziemia Kaliska